Економіка і транспорт

Економіка

Південний Судан є однією з найбідніших країн у світі. Основну частку доходів від експорту складають надходження від продажу деревини. Держава володіє покладами нафти, залізної руди, міді, хрому, цинку, золота, срібла та діамантів. Економіка країни  ще досі залежить від агропромислового сектора.

Оскільки більша частина системи нафтопроводів знаходиться на території Судану, уряд Південного Судану пішов на поступки і, згідно умов угоди, погодився надавати Судану 50%  від загального доходу від видобутку нафти. 

Згодом цю домовленість було розірвано – Південний Судан відмовився транспортувати нафту до терміналу у Порт-Судані за ціною $34 за барель. У січні 2012 року Південний Судан зупинив роботу всіх нафтовидобувних підприємств, спричинивши ріст інфляції та цін.

МВФ наполегливо рекомендує уряду Південного Судану спрямувати свої зусилля на розвиток інших галузей економіки, оскільки потужність нафтових родовищ країни за оцінками експертів до 2020 р. зменшиться наполовину.

Сума зовнішнього боргу Судану і Південного Судану за останні п’ятдесят років досягла позначки 38 млрд  дол. США. Більша частина боргу (біля 24 млрд дол. США)  повинна бути виплачена іноземним державам-кредиторам (США, Великобританія, Німеччина Франція та Канада), позаяк 5,3 млрд дол. США були надані державі Світовим Банком і МВФ.  Біля 6 млрд дол. США були надані приватними фінансовими установами. Точну суму зовнішнього боргу Південного Судану визначити важко, оскільки питання щодо врегулювання економічних протиріч між Суданом та Південним Суданом ще й досі залишається відкритим.  

Президенти Кенії та Руанди запропонували уряду Південного Судану після проголошення незалежності у 2011 р. вступити до Східноафриканського  Союзу. Експерти стверджують, що зусилля, які уряд країни спрямовує на налагодження транспортних зв’язків із Кенією та Угандою, свідчать про бажання Південного Судану якомога швидше здобути економічну незалежність від Судану і розширити співпрацю з країнами Східної Африки.

До 1992 року офіційною валютою в країні був динар, який замінив Суданський фунт. З 9 липня 2011 року на території Південного Судану був запроваджений Південносуданський фунт, повноцінний обіг якого на всій території країни почався з серпня 2011 року.

Транспорт

Залізниця: 
загальна довжина  (вузькоколійна) – 248 км

З’єднує міста Бабоноса (північ Судану) і Вау. Залізнична колія зазнала значних пошкоджень під час громадянської війни, була повністю відновлена за фінансової допомоги ООН.

Автошляхи:

В країні немає розвиненої мережі автошляхів. Єдина автомагістраль із якісним покриттям з’єднує міста Джуба і Німуле (на кордоні з Угандою).

Аеропорти:

Найбільшим аеропортом Південного Судану є Аеропорт Джуба, який обслуговує міжнародні перевезення сполученням з Ентеббе, Найробі, Каїром, Аддіс-Абебою та Хартумом. Інші міжнародні аеропорти: Малакал (рейси до Аддіс-Абеби та Хартума); Вау (до Хартума); Румбек (до Хартума).