Південний судан

Мiсiя ООН у Суданi (UNMIS – United Nations Mission in Sudan) почала дiяти у 2005 роцi на пiдставi резолюцii Ради Безпеки ООН № 1590 вiд 24 березня 2005 року. Проголошення незалежності Республіки Південний Судан стало свого роду кульмінацією шестирічного мирного процесу, який почався із підписання мирної угоди (Comprehensive Peace Agreement)    9 січня 2005 р. урядом Судану і Народно-визвольною армією Судану про припинення збройного конфлікту, який тривав протягом двох десятиліть. Міжнародна миротворча місія ООН у Судані (МООНС) забезпечувала дотримання основних вимог мирної угоди, включаючи проведення референдуму стосовно визначення політичного статусу Південного Судану.    9-15 січня 2011 року відбувся референдум стосовно визначення політичного статусу Південного Судану. 98.83% населення проголосували за незалежність. Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун надав схвальні відгуки стосовно результатів проведеного референдуму, який у повній мірі відобразим волю народу Південного Судану.

Визначивши, що ситуація у Південному Судані продовжує становити загрозу для міжнародного миру і безпеки у регіоні, Рада Безпеки ООН Резолюцією від 8 липня 2011 р. № 1996 (2011) постановила заснувати з 9 липня 2011 року Місію Організації Об’єднаних Націй у Південному Судані (МООНПС) на початковий період у один рік з можливістю продовжити строк її дії, якщо виникне необхідність.

Департаментом миротворчих операцій ООН у Нью-Йорку (UN DPKO) було прийнято рiшення розгортати нову мiсiю не “з нуля", а використати ще існуючу інфраструктуру МООНС. До зони відповідальності нової місії МООНПС увійшла вся територія Південного Судану.

 Завданнями нової місії від 2011 року були визначені численні заходи сприяння уряду Південного Судану в становленні нової держави, розвиток та укріплення правоохоронної системи, сил безпеки та армії, наставництво та тренування національних інституцій в ключових галузях державного управління, укріплення здатності уряду забезпечити безпеку й верховенство права.

 

У середині грудня 2013 року в Південному Судані спалахнув новий конфлікт між представниками домінуючої народності Дінка, до якої належав президент Сальва Кіїр, і племені Нуер, яке представляв віце-президент Рієк Мачар. У серпні 2015 року Кіїр і Мачар підписали мирну угоду, а в січні 2016 року домовилися про створення перехідного уряду національної єдності. Але у липні 2016 року в столиці відновилося збройне протистояння між силами президента та формуваннями першого віце-президента країни. В ході сутичок навколо бази ООН в Джубі загинуло два миротворця ООН із Китайської Народної Республіки. Ще щонайменше восьмеро миротворців було поранено. ООН звинуватила війська Південного Судану у масових вбивствах та насильстві по відношенню до мирних жителів. Внаслідок загострення внутрішньо-політичної ситуації 12 серпня 2016 року Рада Безпеки ООН санкціонувала введення в країну додаткових військових підрозділів у кількості до 4000 миротворців. Резолюція Радбезу № 2304 (2016) передбачає використання необхідних засобів, в тому числі проведення ефективних та активних дій, проведення військових операцій для забезпечення захисту ключових об’єктів. Після тривалих консультацій влада Південного Судану погодилась на розгортання додаткових миротворчих сил на певних умовах щодо їх контролю з боку національного уряду.

З 2016 по 2018 рік було прийнято ще ряд резолюцій стосовно місії ООН у Південному Судані, які, як правило, продовжували термін функціювання місії ООН та незначно змінювались основні завдання місії в залежності від обставин, політичної та безпекової ситуації в країні. Згідно останньої резолюції Радбезу ООН № 2406 (2018) санкціонована наступна чисельність персоналу МООНПС: військовий персонал – до 17000 чоловік (бойові, інженерні, медичні військові підрозділи, військові підрозділи забезпечення, військові спостерігачі та військові офіцери штабів); цивільний поліцейський персонал – до 2101 чоловік (спостерігачі цивільної поліції, сформовані поліцейські підрозділи та офіцери пенітенціарних служб); цивільний компонент (інтернаціональні та національні працівники, волонтери та інші працівники за контрактом логістичної і технічної спрямованості).

          

МАНДАТ МіСІЇ СПРЯМОВАНИЙ НА ВИКОНАННЯ НАСТУПНИХ ЗАВДАНЬ:

• захист цивільного населення країни в місцях їх концентрації під охороною військового компоненту місії та озброєних сформованих поліцейських підрозділів;
• нагляд за дотриманням та розслідуванням порушень прав людини;
• створення умов, що сприяють доставці гуманітарної допомоги;
• підтримка зусиль з виконання «Угоди щодо врегулювання конфлікту в Республіці Південний Судан», яка була підписана Президентом країни, лідером опозиційного руху та «колишніми політв'язнями»;
• сприяння у плануванні та прийнятті узгоджених перехідних заходів забезпечення безпеки, включаючи заходи щодо створення та забезпечення функціонування Об'єднаного оперативного центру;
• надання допомоги сторонам у розробці стратегії діяльності з роззброєння, демобілізації та реінтеграції та реформування сектора безпеки;
• надання підтримки в галузі підготовки кадрів та консультативної допомоги Об'єднаної інтегрованої поліції з дотриманням Інструкції Організації Об'єднаних Націй щодо належної експертизи в сфері охорони прав людини, включно з допомогою в розробці і здійсненні програм навчальної підготовки та допомогою в питаннях стратегічного планування;
• продовження розширення присутності місії і посилення активних патрулювань в районах, які підконтрольні як уряду, так і опозиції, де існує високий ризик виникнення конфлікту, концентрація внутрішньо переміщених осіб і біженців, у тому числі з урахуванням вимог стратегії раннього попередження.

         Рада Безпеки ООН у своїй резолюції закликала всі сторони забезпечити повноцінну та ефективну участь жінок та їх керівну роль у врегулюванні конфлікту і миробудівництва. У черговий раз Рада Безпеки закликала країни, що надсилають військові і поліцейські контингенти, вживати заходів щодо розширення участі жінок у військовому, поліцейському і цивільному компонентах місії.

 

СКЛАД ТА ЧИСЕЛЬНІСТЬ МІСІЇ:

Офіційна чисельність персоналу (згідно Резолюції Ради Безпеки ООН від 15 березня 2018 року № 2406 (2018))складає:

• військовий персонал - 17000;
• поліцейські - 2101.

Фактична чисельність (станом на 18 вересня 2018 року):

військовий компонент - 14476 осіб, у тому числі:

• контингенти - 13865 осіб;
• спостерігачі - 210 осіб;
• офіцери штабів - 401 осіб.

поліцейський компонент - 1718 осіб, у тому числі:

• професійні та цивільні (контрактні) посади - 8 осіб;
• цивільна поліція - 634 особи;
• пенітенціарні офіцери - 67 осіб;
• спеціальні миротворчі підрозділи - 1099 осіб.

цивільний персонал - 2612 осіб, у тому числі:

• інтернаціональний та національний - 2275 осіб;
• волонтери ООН - 337 осіб.

КРАЇНИ, ЩО НАДАЮТЬ ПЕРСОНАЛ:

Військовий персонал:

Австралія, Бангладеш, Бенін, Болівія, Бразилія, Бутан, Велика Британія, В’єтнам, Гана, Гватемала, Гвінея, Данія, Ефіопія, Єгипет, Ємен, Замбія, Зімбабве, Індія, Індонезія, Йорданія, Киргизстан, Камбоджа, Канада, Кенія, Китай, Молдова, Монголія, Намібія, Непал, Нігер, Нігерія, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Пакистан, Папуа Нова Гвінея, Парагвай, Перу, Польща, Республіка Корея, Республіка Союзу М'янма, Російська Федерація, Руанда, Румунія, Сальвадор, Сенегал, США, Танзанія, Того, Уганда, Україна, Фіджі, Франція, Хорватія, Чорногорія, Шрі-Ланка, Швеція, Швейцарія, Японія.

Співробітники поліції:

Аргентина, Бангладеш, Боснія і Герцеговина, Бразилія, Буркіна-Фасо, Гамбія, Гана, Ель-Сальвадор, Ефіопія, Єгипет, Замбія, Зімбабве, Індія, Індонезія, Йорданія, Кенія, Китай, Киргизстан, Малайзія, Монголія, Намібія, Непал, Нігерія, Норвегія, Південна Африка, Португалія, Російська Федерація, Руанда, Румунія, Самоа, Сенегал, США, Сьєрра Леоне, Таїланд, Танзанія, Туреччина, Уганда, Україна, Фіджі, Філіппіни, Фінляндія, Швеція, Шрі-Ланка.

 Загальна кількість загиблих склала 61особу, з них:

• військовослужбовці - 32;
• військові спостерігачі - 2;
• спостерігачі цивільної поліції - 3;
• міжнародний цивільний персонал - 6;
• національний цивільний персонал - 10;
• інші - 8.

Чисельність національного персоналу в місії станом на 01 лютого 2020 року становить 28 осіб, досвідчених представників МВС України направлених для проходження служби в місію Урядом України.

 

ПРАВОВІ ПІДСТАВИ:

1) Указ Президента України від 13 липня 2012 року № 446/2012 «Про направлення для участі України в Місії ООН в Республіці Південний Судан та у Тимчасових силах ООН із забезпечення безпеки в Аб'єй миротворчий персонал (військовослужбовців Збройних Сил України та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ) чисельністю до 60 осіб»;

2) Закон України від 23.04.1999 № 613 «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру та безпеки»;

3) Закон України від 02.07.2015 № 580 «Про Національну поліцію»;

4) Положень про Міністерство внутрішніх справ (постанова КМУ від 28.10.2015 № 878) та Національну поліцію (постанова КМУ від 28.10.2015 № 877);

5) Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України (затвердженого Указом Президента України від 28.03.2014 № 346);

6) Наказ МВС України від 31.07.2019 № 639 «Про участь національного персоналу в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки».