Економіка, траспорт і зв'язок

Економіка

Центральний Банк Ліберії несе відповідальність за друк та підтримку ліберійського долара, який є основною валютою у Ліберії. Ліберія входить до переліку найбідніших країн світу; лише 15% працездатного населення має роботу. ВВП на душу населення мав найвищий показник у 1980 році ($ 496), на рівні з тогочасним Єгиптом. У 2011 році ВВП на душу населення склав лише $297. Впродовж свого історичного розвитку країна постійно була залежною від зовнішньої допомоги, міжнародних інвестицій та експорту залізної руди, каучука, деревини, кави, какао-бобів, рису, тапіоки, пальмової олії, цукрової тростини та бананів.

Після піку зростання у  1979 р., економіка Ліберії почала поступово деградувати в результаті державного перевороту 1980 року і спалаху громадянської війни у 1989 році; показник ВВП знизився до 90%  за період з 1989 по 1995 роки. Після завершення війни  (2003 р.), показник ВВП піднявся до позначки 9,4% у 2007 р. Внаслідок світової фінансової кризи цей показник у 2009 році знизився до 4,6%. У 2011 році цей показник склав 7,3% завдяки налагодженню експорту деревини і каучука. На сьогоднішній день основними причинами відсутності стрімкого розвитку економіки Ліберії є погано розвинена інфраструктура і агропромисловий сектор, значні витрати на транспортування експортної продукції, відсутність налагоджених торговельних та політичних зв’язків із сусідніми країнами і залежність економіки від іноземної валюти.  Ліберія використовувала долар США в якості національної валюти з  1943 по 1982 роки і наразі продовжує цю практику (поряд з використанням ліберійського долара). У 2009 році відсоток інфляції знизився до 7,4%  (у 2008 р. - 17.5%). Зовнішній борг Ліберії у 2006 р. склав 4,5 млрд дол. США; у 2011 р. -  $222 900 млн дол. США.  

У 1990-х роках економіка Ліберії трималася на плаву виключно завдяки розробці алмазних родовищ; у 1999 році Ліберія експортувала діамантів на загальну суму у 300 млн дол. США.  З 2001 року ООН почала застосовувати санкції до Ліберії стосовно нелегальних експортних схем та непрозорого використання отриманих коштів (звинувачення у фінансуванні повстанського руху у Сьєрра Леоне). Дефіцит бюджету Ліберії досяг показника у 60% в 2008 р. Ліберія отримала статус спостерігача ВТО у 2010 році і наразі проходить процедуру оформлення постійного членства.

Ліберія має найвищий відсоток вкладу іноземних інвестицій до ВВП у світі; з 2006 року цей показник зріс до 16 млрд дол. США. Після обрання на пост Президента Ліберії Елен Джонстон Серліф у 2005 році, уряд підписав угоду про експорт залізної руди і пальмової олії з такими транснаціональними корпораціями як BHP Billiton, ArcelorMittal і Sime Darby. Ліберія також розпочала розробку покладів нафти у шельфовій зоні, потенціал яких оцінюється експертами у 1 млрд барелів; уряд активізував процедуру проведення тендерів стосовно отримання ліцензій для дослідницької роботи. У 2011 році уряд виділив додаткову територію для розробки нафтових покладів. Ліцензії отримали такі корпорації, як Repsol, Chevron, Anadarko і Woodside Petroleum.

Ліберія має статус «зручного прапора» (практика реєстрації суден у інших країнах з метою уникнення сплати високих податків) - під ліберійським знаменом зареєстровано 3 500 суден, що складає 11% від загальної кількості зареєстрованих суден у світі.

Населення за межею бідності: 80 %.

Безробіття: 70 %.

Партнери по експорту: (алмази, залізна руда, каучук і гума, деревина, кава, какао-боби) Бенілюкс (36 %), Норвегія (18%), Україна (15%), Сінгапур (9%).

Партнери по імпорту: (паливо, хімікати, машинне й транспортне устаткування, промислові товари, рис та інші продовольчі товари) Південна Корея (38%), Японія (14%), Італія (11%), Сінгапур (9%).

Валюта: 1 ліберійський долар (L$) = 100 центів.

Зв'язок 

Телефонний зв'язок

Телекомунікаційна мережа Ліберії була повністю зруйнована в результаті спалаху громадянської війни. У 2006 р.  телефонну мережу було частково відновлено - близько 5 000 ліній стаціонарного телефонного зв'язку обслуговували мешканців Монровії та її околиць. З 2007 р. монополістом на ринку телекомунікаційних послуг є державна корпорація LIBTELCO.

Ліцензію на надання послуг мобільного зв'язку мають чотири GSM - оператори: Lonestar Cell, CellCom, LiberCell і Comium. Близько 45% населення Ліберії є абонентами вищезгаданих компаній.

231 – міжнародний телефонний код Ліберії.

Радіомовлення

За даними 2001р., у Ліберії функціонує 7 FM-станцій і 2 короткохвильові радіостанції; загальна кількість радіоточок – 790 000.

Найпопулярніші радіостанції:

• STAR
• ELBC
• Truth FM
• Radio Veritas
• UNMIL radio
• LUX 106.6 FM
• 89.5 FM - Voice of Firestone

Телебачення

As of 2001 there was one television broadcast station plus four low-power repeaters,

Iнтернет

Iнтернет-послуги доступні на даний момент лише мешканцям Монровії та її околиць.  Офіційний інтернет-код (домен) країни - LR.

Транспорт

Залізниця: 
загальна довжина - 490 км.
Залізнична мережа країни, яка спочатку використовувалася виключно для транспортування руди з численних шахт, була сильно зруйнована під час громадянської війни. У серпні 2010 року була відновлена одна залізнична магістраль.

Ліберія не має залізничного сполучення з іншими країнами.

Автошляхи: 
загальна довжина - 10.600 км. (дороги перебувають в поганому стані в результаті частих дощів і відсутності якісних ремонтних робіт)
з покриттям - 657 км. 
без покриття - 9.943 км.

По закінченню процесу реконструкції системи автошляхів у Ліберії, по території країни пройде Західна трансафриканська магістраль, яка забезпечить автомобільне сполучення Монровії з Фрітауном (Сьєрра Леоне), Абіджаном (Кот-д'Івуар) та 11 іншими державами-членами ЕКОВАС (Економічної співдружності країн Західної Африки).

Порти: Бучанан, Грінвілль, Харпер, Монровія.

Аеродроми: 

• усього - 45
• аеродромів зі злітними смугами з покриттям - 2;
• аеродромів зі злітними смугами без покриття - 43.